2.3.   —инергетика

—инергетика Ч св≥же в≥¤нн¤ в еволюц≥он≥зм≥. ÷е одна з останн≥х спроб матер≥ал≥стичного вир≥шенн¤ проблеми ѕоходженн¤. Ч ƒалека в≥д реальност≥ спроба, ¤к це стане зрозум≥лим п≥д час њњ розгл¤ду.

—инергетична ≥де¤ проста:  У¬ окремих д≥л¤нках загалом невпор¤дкованоњ системи можуть утворюватис¤ локальн≥ впор¤дкован≥ структури, за рахунок ще б≥льшого розупор¤дкуванн¤ системи в ц≥лому.Ф —истема в ц≥лому Ї замкненою, а в≥дтак, п≥длеглою закону незб≥льшенн¤ впор¤дкованост≥. ѕроте, окрем≥ д≥л¤нки замкненоњ системи можна вважати в≥дкритими п≥дсистемами, не п≥длеглими цьому закону. 

ѕросто кажучи, синергетика постулюЇ на¤вн≥сть у природ≥ механ≥зму Уперет≥канн¤ пор¤дкуФ та ще й у нетрадиц≥йному напр¤мку Ч в≥д менш впор¤дкованого до б≥льш впор¤дкованого. ўось на зразок принципу роботи холодильника:  теплота перекачуЇтьс¤ не в≥д гар¤чого до холодного, ¤к завжди у природ≥, а навпаки:  тепло забираЇтьс¤ в≥д м≥сц¤, де його бракуЇ, та в≥ддаЇтьс¤ до м≥сц¤, де його надлишок. «ам≥н≥мо слово тепло словом пор¤док, й отримаЇмо зам≥сть теплового холодильника Ч пор¤дковий холодильник (Упор¤дильникФ).

—правд≥, чим не ген≥альне припущенн¤?! Ќобел≥вський ком≥тет саме так оц≥нив синергетичну ≥дею, присудивши 1977 року одному з њњ батьк≥в, ≤лл≥ ѕригожину, найпочесн≥шу наукову прем≥ю Уза в≥дкритт¤ у галуз≥ нер≥вноважних системФ.

Ќаукове сп≥втовариство розгл¤даЇ синергетику ¤к одну з фундаментальних концепц≥й, що складають ¤дро сучасноњ науковоњ картини св≥ту[1]. ѓњ визначають ¤к науку про самоорган≥зац≥ю або, б≥льш розгорнуто, Ч про спонтанне виникненн¤ та самоп≥дтримку впор¤дкованих часових ≥ просторових структур у в≥дкритих нел≥н≥йних системах р≥зноњ природи[2].

¬иникненн¤ синергетики ¤к самост≥йного напр¤мку наукових досл≥джень датуЇтьс¤ 1969 роком. —аме тод≥ н≥мецький ф≥зик √ерман √акен запровадив терм≥н синергетика[3] у своЇму курс≥ з теор≥њ лазерного випром≥нюванн¤, ¤кий в≥н читав у Ўтутгартському ун≥верситет≥. ¬≥н зрозум≥в, що процес генерац≥њ когерентного випром≥нюванн¤ у лазерн≥й систем≥ Ї н≥чим ≥ншим, ¤к самоорган≥зац≥Їю у повед≥нц≥ активних атом≥в п≥д впливом фактор≥в, що вивод¤ть систему далеко за стан р≥вноваги.

ѕаралельно з ним (але незалежно) ту ж саму тематику розробл¤в ≥ бельг≥йськ≥й х≥м≥к ≤лл¤ ѕригожин. –азом ц≥ два учен≥ збагатили науку такими пон¤тт¤ми, ¤к параметр пор¤дку, принцип п≥дпор¤дкуванн¤, атрактор, дисипативн≥ структури, нер≥вноважний фазовий перех≥д.

ўе в≥д 1940^х рок≥в ѕригожин вивчав х≥м≥чн≥ розчини, далек≥ в≥д стану р≥вноваги, та започаткував нер≥вноважну термодинам≥ку.

¬ ¤кост≥ основних приклад≥в самоорган≥зац≥њ у нежив≥й природ≥ синергетисти навод¤ть оц≥ пТ¤ть:

1)       Ћазер. Уќбт¤жен≥ енерг≥Їю атоми намагаютьс¤ випроменити зайву енерг≥ю, але починають робити це узгоджено, бо потрапл¤ють п≥д вплив хвил≥ першого з атом≥в, ¤кий почав випром≥нювати.Ф

2)       јвтоколивальн≥ х≥м≥чн≥ реакц≥њ типу ЅЇлоусова-∆аботинського. ѕри взаЇмод≥њ к≥лькох речовин ≥снуЇ певне сп≥вв≥дношенн¤ њхн≥х концентрац≥й, навколо ¤кого к≥нетика реакц≥њ стаЇ цикл≥чною:  концентрац≥¤ одного з реагент≥в то зб≥льшуЇтьс¤, то зменшуЇтьс¤. «а на¤вност≥ барвнику коливанн¤ в≥зуал≥зуютьс¤: червоний, син≥й, червоний, син≥й... ѕри цьому можна спостер≥гати регул¤рну структуру сп≥ралей чи цил≥ндр≥в.

3)       “еплова конвекц≥¤. якщо пласку посудину з р≥диною накрити кришкою так, що кришка торкатиметьс¤ р≥дини, то при нагр≥в≥ знизу у р≥дин≥ формуЇтьс¤ система регул¤рно розташованих вихор≥в. Ќапр¤м обертанн¤ двох сус≥дн≥х вихор≥в протилежний.

4)       –≥вноважн≥ фазов≥ переходи. Ѕезл≥ч переход≥в типу Увода-кригаФ та ≥н. (кристал≥зац≥¤, випаровуванн¤, плавленн¤, перех≥д феромагн≥тного у парамагн≥тне, перех≥д р≥дкого гел≥ю у стан надплинност≥, перех≥д р≥зних матер≥ал≥в у стан надпров≥дност≥ тощо).

5)       –≥зноман≥тн≥ ¤вища у твердому т≥л≥. ¬иникненн¤ акустичних коливань п≥д д≥Їю електричного пол¤ (д≥од √анна) ≥ под≥бн≥ ¤вища.

Ќа п≥дтвердженн¤ г≥потези про ун≥версальн≥сть принципу Уорган≥зоване Ч з хаосуФ, синергетисти навод¤ть також приклади з живоњ природи: це передовс≥м УфактФ еволюц≥њ, пот≥м (само)агрегац≥¤ кл≥тин слизового гриба, в≥дтворенн¤ в≥др≥заного т≥ла г≥дри ≥, нарешт≥, самоорган≥зац≥йн≥ процеси в ≥нтелектуальних г≥перструктурах (¤к-от, економ≥ка).

як зазначають сам≥ еволюц≥он≥сти, У—инергетика виникла у в≥дпов≥дь на кризу стереотипного, л≥н≥йного мисленн¤, ¤ке себе вичерпало...Ф[4]. ≤накше кажучи, синергетична теор≥¤ еволюц≥њ виникла у в≥дпов≥дь на кризу традиц≥йноњ теор≥њ еволюц≥њ. ≤дейна новизна синергетики м≥ститьс¤ у преф≥кс≥ Усин-Ф Ч не просто д≥¤, а сп≥вд≥¤. Уякщо кожен чинник окремо й не Ї орган≥зац≥йно спроможним, то њхн¤ сукупн≥сть, сп≥льна д≥¤, Ї спроможною.Ф Ч ÷≥лком лог≥чна г≥потеза переходу к≥лькост≥ у ¤к≥сть.

—в≥тоустр≥й зводитьс¤ до (алгоритм≥чноњ) ≥нформац≥њ. „и може вона породжуватис¤ спонтанно?  ажучи У≥нформац≥¤ не може породжуватис¤ системами у стан≥ тепловоњ р≥вновагиФ[5], √акен маЇ на уваз≥, що у стан≥ нер≥вноваги вона, можливо, самопороджуЇтьс¤. ўо ж, гарна г≥потеза Ч приймемо ≥ њњ до розгл¤ду.

ѕроанал≥зуймо тепер основн≥ моменти синергетики. …тиметьс¤, у сутност≥, про одне Ч чи здатен хаос породжувати складний пор¤док (алгоритм≥чну ≥нформац≥ю)?

Ќасамперед, про Уперет≥канн¤ пор¤дкуФ. ’олодильник Ї витвором людського ген≥ю, це дуже штучний пристр≥й. ” природ≥ н≥де й н≥коли не спостер≥гаЇтьс¤ перет≥канн¤ тепла в≥д холодного до гар¤чого. “ому ген≥альн≥сть припущенн¤ Ї переб≥льшеною:  ¤к холодильники, так ≥ Упор¤дильникиФ природного походженн¤ не ≥снують. ¬≥дпов≥дно, не ≥снуЇ й природного механ≥зму перет≥канн¤ пор¤дку в≥д хаосу до менш хаотичного.

’тось запитаЇ:  Уј ¤к же тод≥ з самоорган≥зац≥йними прикладами синергетист≥в? Ч крапл¤ води д≥йсно ж самотрансформуЇтьс¤ у сн≥жинку; нагр≥ванн¤ посудини з водою д≥йсно ж призводить до самовиникненн¤ регул¤рноњ структури вихор≥в.Ф

ѕо¤снимо, що таке виникненн¤ пор¤дку з безладу, власне не Ї таким. ¬оно Ї продовженн¤м пор¤дку.  рапл¤ води перетворюЇтьс¤ на сн≥жинку тому, що така будова њњ молекули:  коли коливанн¤ молекул Ќ₂ќ слабшають (знижуЇтьс¤ температура), молекулам н≥що не заважаЇ м≥цно обТЇднатис¤. ј зТЇднуютьс¤ вони у таку складну структуру тому, що так диктуЇ внутр≥шн¤ структура молекули. ÷е умовна самоорган≥зац≥¤, ви¤в ран≥ше закладеноњ орган≥зац≥њ. јналог≥чно й у випадку Урухово-самоорган≥зац≥йнихФ приклад≥в (п≥д≥гр≥в води, х≥м≥чн≥ реакц≥њ з автоколиванн¤ми, узгоджен≥ коливанн¤ атом≥в у лазер≥):  спонтанне узгодженн¤ руху уможливлюЇтьс¤ ран≥ше закладеною орган≥зац≥Їю. ѕо¤снити ж, зв≥дки вз¤лас¤ перв≥сна орган≥зац≥¤, тонка внутр≥шн¤ структура, синергетика не може.

ѕрим≥тивний та алгоритм≥чний р≥вн≥ складност≥

—инергетисти напол¤гають, що рухова самоорган≥зац≥¤ все-таки Ї самоорган≥зац≥Їю. Ч ¬оно-то так. јле це самоорган≥зац≥¤ прим≥тивного рангу, а не алгоритм≥чного. ÷е продовженн¤ пор¤дку. –езонансне (узгоджене) Уп≥дстрибуванн¤Ф цеглин Ч зовс≥м не те саме, що й складне (алгоритм≥чне) розташуванн¤ цеглин одне в≥дносно одного. јлгоритм Ї антон≥мом до само. ¬иникненн¤ узгодженост≥ у рус≥ хаотичних елемент≥в (що не Ї алгоритмом) Ч це одне, а самозбиранн¤ цих елемент≥в у структури за певною складною лог≥кою Ч це зовс≥м ≥нше. Ч як≥сна р≥зниц¤. ѕродукувати алгоритми може лише ≥нтелект.

” своњ книз≥ Уѕ≥знанн¤ складногоФ ѕригожин каже, що не готовий дати визначенн¤ складному[6]. “аким чином в≥н намагаЇтьс¤ не проводити р≥зниц≥ м≥ж прим≥тивним та алгоритм≥чним, а п≥дводити те й ≥нше п≥д одну категор≥ю, називаючи все складним. “од≥ стаЇ можливим теоретизувати про спонтанне виникненн¤ узгодженост≥ в усьому взагал≥. ¬≥д приклад≥в самоорган≥зац≥њ у нежив≥й природ≥ (Узвичайн≥й каструл≥Ф) ѕригожин пропонуЇ одразу ж перейти до природи живоњ, а в≥дтак й до ус≥х ¤вищ взагал≥: 

У÷≥ приклади дають у¤ву про те, наск≥льки далеко можуть с¤гати перех≥дн≥ ¤вища, аналог≥чн≥ тим, що в≥дбуваютьс¤ у звичайн≥й каструл≥ з водою чи у х≥м≥чному розчин≥.Ф[7]

∆иве в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д неживого на¤вн≥стю автономноњ програми всередин≥ себе. ѕрограма Ї ви¤вом ≥нтелекту, тому приклади самоорган≥зац≥йних здатностей живих орган≥зм≥в не зовс≥м коректн≥. –ослина сама упор¤дковуЇ хаотичн≥ х≥м≥чн≥ елементи та хаотичн≥ сон¤чн≥ кванти, тому що так диктуЇ њњ програма. √≥дра сама в≥дновлюЇ половину в≥др≥заного т≥ла, тому що так диктуЇ њњ програма. ћ≥ксом≥цет (слизовий гриб) самозбираЇтьс¤ з окремих ≥дентичних кл≥тин, ¤к≥ п≥сл¤ цього диференц≥юють, Ч тому що так диктуЇ нев≥дома програма, аналог≥чна таЇмнич≥й програм≥ ембр≥онального розвитку. ∆ив≥ орган≥зми сам≥ орган≥зують себе, Ч але джерелом виступаЇ не хаос, а вища орган≥зац≥¤, внутр≥шн¤ програма, ≥нтелект. “ому коректн≥ше буде сказати, що не рослина орган≥зуЇ себе, а ≥нтелект реал≥зуЇ себе.

У«емний порохФ орган≥зуЇтьс¤ одними автоматами (у плоди, деревину тощо) та розкладаЇтьс¤ ≥ншими автоматами (або природними силами). ћертва земна речовина н≥би обертаЇтьс¤ у вихор≥ в≥д долу до гори й знову до долу;  р≥вень орган≥зац≥њ п≥двищуЇтьс¤ ≥ врешт≥ знижуЇтьс¤ до початкового. ¬торинних продукт≥в накопичуЇтьс¤ дуже мало:  ск≥льки матер≥алу забираЇтьс¤ Уна зб≥рку робот≥вФ, ст≥льки ж повертаЇтьс¤ до вих≥дного стану. “акий майже безвитратний цикл≥чний процес може тривати дуже довго. ўо запускаЇ цей цикл? ўо таке Узавелос¤Ф у земн≥й кор≥, що змушуЇ њњ весь час Укип≥тиФ? Ч ” н≥й зав≥вс¤ ≥нтелект. –уш≥йною силою ус≥х живих процес≥в очевидно Ї ≥нтелект.

якщо не в окремих живих орган≥змах, то можливо у њх сукупност¤х Ї м≥сце дл¤ справжньоњ самоорган≥зац≥њ? —амоорган≥зац≥¤ чи самобалансуванн¤ систем соц≥альних (зокрема економ≥чноњ) або систем б≥олог≥чних Ї ≥нтелектуальним продуктом/насл≥дком. “ож, кажучи про самоорган≥зац≥ю у сукупност¤х/системах живих обТЇкт≥в, ми маЇмо на уваз≥, що не система орган≥зуЇ сама себе, а њњ ≥нтелектуальн≥ (байдуже, високо чи низько ≥нтелектуальн≥) складов≥ орган≥зують њњ. ¬середин≥ системи в≥дбуваЇтьс¤ анал≥з ситуац≥й та прийн¤тт¤ р≥шень Ч тому це умовна самоорган≥зац≥¤. 

Ќайкращим суддею дл¤ г≥потез Ї практика:  чи можна конкретним прикладом п≥дтвердити г≥потезу спонтанного виникненн¤ алгоритм≥в? «а останн≥ три дес¤тир≥чч¤ цього зробити не удалос¤. ѕригожин, √акен та ≥нш≥ не можуть навести приклад≥в алгоритм≥чного самозбиранн¤, а т≥льки приклади рухового узгодженн¤.

—амодостатн≥сть матер≥њ/хаосу

—пос≥б орган≥зац≥њ Ч це алгоритм, точне узгодженн¤ ц≥лоњ сукупност≥ параметр≥в:  координат, властивостей, правил повед≥нки. јлгоритм Ч р≥ч дуже чутлива до безладу:  зм≥н≥ть що-небудь навманн¤ у складн≥й систем≥, й вона розладнаЇтьс¤. «б≥льшимо масу електрона утрич≥, й в атом≥ в≥дбудетьс¤ колапс. «м≥н≥мо бодай одне з квантових чисел бодай одн≥Їњ з елементарних часток Ч напевно, обвалитьс¤ ц≥ла Ѕуд≥вл¤. ” розд≥л≥ 1.1 вже говорилос¤ про абсурдн≥сть нав≥ть п≥драхунку ≥мов≥рност≥ самозб≥рки такоњ буд≥вл≥, ¤к ¬сесв≥т.

÷≥лком припустиме, що матер≥ю можна звити з протоматер≥њ й ≥ншим способом, з утворенн¤м абсолютно незвичних форм та закон≥в взаЇмод≥њ м≥ж ними, й тод≥ ¬сесв≥т матиме зовс≥м ≥нше, невп≥знаване обличч¤. якщо ¬сесв≥т можна звити з пол¤, то його можна й УрозпуститиФ. ј пот≥м звити у новий спос≥б. јле завжди йдетьс¤ про спос≥б/алгоритм звитт¤ протоматер≥њ.

« формули видно, що спос≥б орган≥зац≥њ Ї окремим складником. —инергетисти ж зм≥шують дв≥ незм≥шуван≥ реч≥, гадаючи, що друга компонента не¤вним чином м≥ститьс¤ у перш≥й. “аким чином вони стверджують абсурдну р≥ч, Ч а саме, що усе потр≥бне дл¤ побудови вже Ї присутн≥м у першому складников≥, й потреби у зовн≥шньому втручанн≥ немаЇ:  Уќсь купа цегли Ч у н≥й Ї все, потр≥бне дл¤ спорудженн¤ будинку.Ф

≤нтелектуальне орган≥зуюче джерело Ї незалежним/зовн≥шн≥м по в≥дношенню до матер≥њ (под≥бно ¤к гончар щодо глини). —инергетисти ж зображають це джерело Унеповноц≥нно незалежнимФ, Уобмежено зовн≥шн≥мФ, ¤коюсь нев≥дТЇмною д≥л¤нкою системи. “ака соб≥ не незалежна Уорган≥зуюча п≥дсистемаФ системи[8]!

–ух Ч джерело нових способ≥в орган≥зац≥њ?

—инергетика ставить у центр проблеми хаос:

У¬несенн¤ ≥мов≥рн≥сних, невпор¤дкованих, неусталених, нер≥вноважних елемент≥в... до тлумаченн¤ природних процес≥в... дозвол¤Ї по¤снити еволюц≥ю житт¤, в≥дпов≥вши насамперед на кардинальне запитанн¤:  ¤к ≥нертна матер≥¤ може набувати властив≥сть самоорган≥зац≥њ...?Ф[9]

ѕри цьому маЇтьс¤ на уваз≥ активний хаос Ч ус≥ складов≥ системи рухаютьс¤. ј рухаютьс¤ вони внасл≥док енергетичних перепад≥в. ( оли зникнуть перепади, хаос замерзне, настане теплова смерть.) „и може такий руховий хаос породити що-небудь?

—инергетична модель вигл¤даЇ так:  повний хаос (немаЇ орган≥зац≥њ) à по¤ва орган≥зованоњ неживоњ матер≥њ à по¤ва орган≥зованоњ живоњ матер≥њ à по¤ва людського ≥нтелекту. Ч ≤ усе це внасл≥док хаотичних рух≥в! Ќайб≥льше, що може виникнути у систем≥ елемент≥в, що рухаютьс¤ хаотично, Ч це узгодженн¤ њхнього руху, тобто орган≥зац≥¤ прим≥тивного рангу. « хаотичного руху не народжуЇтьс¤ н≥чого, окр≥м руху, нав≥ть, ¤кщо цей рух взаЇмоузгоджений, ≥ нав≥ть, ¤кщо у рухливих частинах закладена енерг≥¤.

јбстрактн≥ м≥ркуванн¤ потребують конкретизац≥њ. ѕогл¤ньмо, що синергетична теор≥¤ пропонуЇ на практиц≥. ¬она пропонуЇ нам у¤вл¤ти соб≥, що внасл≥док хаотичних рух≥в протон набув основних ознак Упротонност≥Ф, тобто набув таких здатностей:  1. в≥дштовхувати соб≥ под≥бних (до реч≥, де вз¤лис¤ йому под≥бн≥, ¤кщо усе випадкове Ї локальним ≥ ун≥кальним?); 2. на дуже малих в≥дстан¤х прит¤гувати соб≥ под≥бних та нейтрони; 3. прит¤гнувши њх, не поглинати, а утримувати на в≥дстан≥; 4. таке утримуванн¤ зд≥йснювати за допомогою обм≥ну маленькими частками; 5. прит¤гувати електрон; 6. прит¤гнувши електрон, не поглинати його, а тримати на в≥дстан≥ (у 100 тис. раз≥в б≥льш≥й за розм≥р самого протона); 7. цих в≥дстаней ц≥лий наб≥р Ч вони дискретно зм≥нюютьс¤ за певним правилом; 8. утримуванн¤ електрона зд≥йснювати теж за допомогою чогось; 9. бути стаб≥льним у час≥ (на в≥дм≥ну в≥д нейтрона, ¤кий набув схильност≥ у в≥льному стан≥ розпадатис¤ на протон та електрон); ≥ так дал≥. Ч ≤ усе це Увнасл≥док хаотичних рух≥вФ...

—амозародженн¤ алгоритм≥чноњ ≥нформац≥њ. —в≥тла над≥¤

—ловами Уми лише на початку шл¤хуФ, √акен намагаЇтьс¤ виправдати в≥дсутн≥сть приклад≥в здатност≥ хаосу породжувати алгоритм≥чну ≥нформац≥ю.

як √акен, так ≥ ѕригожин доход¤ть правильного висновку, що все зводитьс¤ до ≥нформац≥њ. ѕроблема ѕоходженн¤ зводитьс¤ до проблеми походженн¤ алгоритм≥чноњ ≥нформац≥њ. јби залишатис¤ посл≥довними, вони запроваджують вирази Усамозародженн¤ смислуФ та Угенезис ≥нформац≥њФ. јле зам≥сть конкретного опису механ≥зму Уалгоритм≥чного автогенезисуФ, розвод¤ть руками, кажучи У...Ќаск≥льки велике поле досл≥джень в≥дкриваЇ перед нами пон¤тт¤ хаосу... ћи переконан≥, що ц≥ досл≥дженн¤ призведуть до нового обличч¤ науки...Ф[10]. Ч ѕосиланн¤ на майбутнЇ. —в≥тла над≥¤.

—инергетисти пропагують над≥ю на скоре в≥днайденн¤ бракуючих приклад≥в. Уƒив≥тьс¤Ф, мовл¤в, Уна приклади самоузгодженн¤ руху серед хаотичних систем й умовно екстраполюйте це на весь ¬сесв≥т.Ф —аме так було з ƒарв≥ном Ч ≥стор≥¤ повторюЇтьс¤:  Уƒив≥тьс¤ на 14 галапагоських вТюрк≥в та умовно екстраполюйте це на весь живий св≥т. ј м≥цн≥ п≥дтвердженн¤ у вигл¤д≥ скелет≥в пром≥жних вид≥в не забар¤тьс¤ бути в≥днайденими!Ф Ч ЎукаЇмо уже прот¤гом п≥втораста рок≥в...

ѕ≥дсумки

ƒв≥ реч≥ мус¤ть бути ч≥тко заф≥ксованими щодо синергетики у проблем≥ ѕоходженн¤:

1)       —инергетика не маЇ приклад≥в здатност≥ хаосу породжувати алгоритм≥чну ≥нформац≥ю.

2)       —инергетична парадигма не по¤снюЇ походженн¤ надзвичайно складноњ внутр≥шньоњ будови структурних елемент≥в ¬сесв≥ту.

Ќаст≥льки складн≥ обТЇкти ¤к ¬сесв≥т не утворюютьс¤ сам≥ н≥коли:  ан≥ поступово, ан≥ стрибкопод≥бно (Упершофлуктуац≥¤Ф), ан≥ у р≥вноважному стан≥, ан≥ за умов далеких в≥д р≥вноваги. якщо п≥д орган≥зац≥Їю розум≥ти алгоритм≥чну орган≥зац≥ю, то матер≥¤ н≥коли не орган≥зуЇ сама себе, без вказ≥вки ≥нтелекту.

—инергетика маЇ право на ≥снуванн¤ лише у сфер≥ самоорган≥зац≥йних процес≥в у системах, попередньо високо орган≥зованих зовн≥шн≥м ≥нтелектом. ѕоходженн¤ ж самоњ ц≥Їњ високоњ орган≥зац≥њ вона по¤снити не здатна.